Звёзды стали бледнеть,
А мне лететь в звёздную высь.
Может найду судьбы звезду,
Что светит мне всю жизнь.
Вот, уж Земля вдали,
Но корабли дальше летят.
Звёзды вокруг, грезится вдруг,
Мне твой прощальный взгляд.
Припев.
Жди нас Земля, планета голубая,
В своих сердцах храним мы каждый твой рассвет.
С дальних орбит тебе любимая, родная,
Я посылаю свой космический привет!
Наши дети растут,
Их позовут дали планет.
А мы, идём Млечным путём,
Сердцем отметив след.
Вечность, ты так близка,
Летят века, нам не стареть.
Мы не умрём, звёздным огнём
Будут сердца гореть!
Припев.
Жди нас Земля, планета голубая,
В своих сердцах храним мы каждый твой рассвет.
С дальних орбит тебе любимая, родная,
Я посылаю свой космический привет.
Николай Токарь.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 5104 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
